Традиційне українське вбрання під час війни перетворилося на потужний інструмент суспільної стійкості та національного єднання. Культурні маркери в країні стрімко трансформуються під впливом нових поколінь. Про це свідчать свіжі дані соціологічного дослідження, яке компанія Gradus підготувала до Всесвітнього дня вишиванки 21 травня 2026 року.
Опитування виявило несподіваний психологічний нюанс. Понад половина громадян відверто зізналися, що 21 травня відчувають негласний суспільний тиск. Оточення очікує від них обов’язкового носіння традиційної сорочки. Проте значна частина суспільства взагалі не відчуває подібного примусу.
Для більшості людей вишиванка залишається святковим символом. Водночас рівень володіння автентичним одягом в Україні є дуже високим. Опитування показало, що більшість українців мають у своєму гардеробі хоча б одну таку річ. Одягають її переважно на державні свята або масові публічні заходи.
Загалом сорочка виконує різні функції. Для половини громадян вона є головним маркером національної ідентичності. Ще чверть опитаних сприймають етнічний одяг виключно як святковий варіант. Щодня вишиванку носить зовсім незначна кількість людей – приблизно 3% українців.
Нові соціальні практики активно формує молодь. У віковій групі 18 – 24 роки соціологи зафіксували суттєву зміну підходу до традицій. Юні українці не чекають особливого приводу. Вони інтегрують елементи вишивки у повсякденне життя та сміливо вдягають сорочки на роботу чи навчання.
Раніше в Одесі відбувся знаковий захід. Містяни провели зворушливу акцію “Вишита стрічка пам’яті” на Алеї Героїв. Ця подія була присвячена вшануванню загиблих захисників України.